Вплив сім’ї на підготовку дитини до школи
Вплив сім’ї на підготовку дитини до школи
Нині наші діти розпочинають навчання у школі з 6 років. І якщо в семирічної дитини готовність до школи загалом сформована, то в шестирічок її остаточне завершення триває протягом першого року шкільного навчання. Цьому сприяє відповідний підхід до дитини.Найважливіше завдання, що стоїть перед системою дошкільного виховання — забезпечення всебічного розвитку дитині і підготовка до школи. Проте, значна кількість дітей попри “паспортний” вік та наявність “шкільних” навичок та вміннь, відчувають великі складнощі у навчанні.
Підготовка дітей до школи — завдання багатогранне, яке охоплює всі сфери життя дитини. Психологічна готовність до школи лише один з аспектів, щоправда виключно важливий і значимий. Проте й усередині цього аспекту виділяють різні підходи до цієї проблеми, а саме створення умов для формування у дітей дошкільного віку певних умінь і навичок, необхідниху навчанні у школі. У дослідженнях встановлено, що 5-6 річні малюки мають значно вищі інтелектуальні, фізичні і психічне можливості до успішного навчання дітей даного віку засадам математики, грамоти, а цим помітно поліпшити підготовку до шкільного навчання.
Сім’я і дитина
Формування якостей необхідних майбутньому школяреві може забезпечити лише система педагогічних взаємодій дитсадка та його сім’ї. Сім’я — перша щабель у житті дитини. Вона з раннього віку спрямовує свідомість, волю, почуття дітей. Від того, які в ній традиції, яке місце посідає у сім’ї дитина — майбутній школяр, яка по відношення до нього виховна лінія членів сім’ї, багато що залежить. Під керівництвом батьків дитина набуває свій перший життєвий досвід, елементарні знання про навколишню дійсність, вміння і навички життя у суспільстві. Сама атмосфера інтелектуального життя сім’ї, цілеспрямована діяльність дорослих членів сім’ї по задоволенню пізнавальних інтересів дітей сприяє формуванню кругозору дитини.
Усе починається з сім’ї. У повсякденному спілкуванні з дітьми сіються насіння характеру, які потім дадуть добрі чи злі сходи. Саме про це нагадує всім відома народна мудрість, яку ми часто забуваємо в метушні буденності: “Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю”. А зневага нею дорого коштує. Найчастіше шкільні невдачі дітей, їх важке входження у колектив, невміння і небажання вчитися — результат батьківських прорахунків і прямих помилок, тих відносин, які панують у сім`ї, тих життєвих орієнтирів, котрі їй нав`язуються.Тому від початку життя дитини навколо неї неповинно бути суєти і різнобою в запропонованих їй вимогах.
Насамперед не поспішайте все забороняти, все вирішувати за неї. Визначте найголовніше, що потрібно вимагати від дитини, точно спрямуйте, що дитина має робити самостійно, а що вона не може робити; що можна їй дозволити, а чого дозволити не можна. І дотимуйтеся своїх вимог точно, і не поступайтеся ніяким проханням, сльозам, вигукам. Невдовзі дитина зрозуміє, що коло ваших вимог є обов’язковим, вимоги незмінні, їх треба виконувати.
Чим старша дитина, тим уважніше стежте за сталістю та обґрунтованістю висунутих їй вимог. Та навіть якщо ставлення до них складається недостатньо шанобливе, воно легко переноситься на вимоги, запропоновані школой.
Навчання у школі стане більш успішним тоді, коли родина від самих перших років життя дитини піклується не тільки про її фізичний розвиток, анамагається виховати у неї працьовитість, дисциплінованість, організованість, самостійність, відповідальне ставлення до дорученої справи.
Багато батьків не шкодують часу, щоб навчити дітей читати, рахувати, писати, вважаючи, що це і є підготовка до школи. Проте, для повноцінного виховання цього недостатньо. Так само завзято ви повинні піклуватися про те чим насичуєте розум, серце й душу дитини.
Зрозуміло, що до вступу до школи дитина повинна мати відповідний рівень розвитку. Власне кажучи, значення загального розвитку дитини батьки, зазвичай, добре знають. Вони ретельно стежать, як розвивається їхнє маля і роблять усе, щоб сприяти цьому.
Що мають робити батьки, щоб їх дитина правильно розвивалась, отримувала необхідну кількість інформації? Всі діти дуже допитливі, їх цікавить все нове, вони постійні “чомучки”. І батькам дуже важливо не загасити цей інтерес до оточуючого, невідомогосвіту, а підтримати його своєю живою участю. Для цього батьки обов’язково повинні розповідати багато цікавого своїй дитині, читати книжки, пояснювати різні явища природи, розвивати увагу дітей, наприклад, під час прогулянок і тим самим, дорослі сприяють розширенню їх кругозору, розвитку допитливості та зацікавленості. Щоб підготувати дитину до школи непотрібен додатковийчас — навчання практичним навичкам легко вписується в побутові справи сім’ї, а заняття, організовані батьками дають прекрасні результати, навіть коли їм відводиться зовсім небагато часу. Важлива не кількість часу для спілкування з дітьми, а якість цього спілкування, зміст розмов між дорослими членами сім’ї та дітьми.
Підготовка дитини до школи в сім’ї
Вивчення практики виховання показує, що в багатьох сім’ях батьки не приділяють належної уваги підготовці дитини до школи. Найчастіше це відбувається внаслідок недостатнього педагогічного рівня батьків. Частіше батьки дбають про матеріальне забезпечення дітей, але не готують їх до школи, до систематичних навчальних занять. У таких сім’ях немає інтересу до читання книжок,не розвивається мовлення дитини, не прищеплюється інтерес до пізнання, не виховується готовність до праці, працьовитість. Малюк з такої родинипоказує слабші результати своєї діяльності, ніж його однокласники. У результаті цього з’являється негативне ставлення до навчання.
Єдина дитина— це додаткові труднощі й турботи. Єдині діти ростуть серед дорослих,що часто призводить до помилок у вихованні. У одних випадках дітей залюблюють, балують, обмежують самостійність. На інших покладають честолюбні надії, переоцінюючи незміцнілі сили сина (доньки), завантажують їх великою кількістю занятть (музикою, мовами, танцями). У таких дітей тенденція до швидкого “дорослішання”, вони немають тієї дитячої безпосередності, ігор, забав, властивих іншим. Спостереження доводять там, де діти зростають у спілкуванні з братом, сестрою, вони більш пристосовані до життя: вміють швидко налагоджувати контакт. Батькам, у яких виростає одна дитина, не слід виховувати в нійсвідомість винятковості, оскільки це веде до конфліктів з товаришами. Діти, не привчені до справедливого оцінювання своїх дій важко знаходять своє місце у колективі, не вміютьпідкоряти свої вчинки та бажання вимогам дорослих та інтересам своїх товаришів.
З того, яка дитина серед своїх однолітків, можна багато чого довідатися про її характер, звички і наших педагогічних прорахунках. Батьки і інші близькі люди перші, хто не лише задовольняє потребу дитини у спілкуванні, а й дають еталон поведінки. Тому дорослі повинні піклуватисяне тільки про належний емоційному рівень спілкування, а йрозвинути у дитини вміння співчувати, співпереживати, бути справедливими, доброзичливими, щедрими. У старшому дошкільному віці пізнавальна активність дитини найбільш поширюється на сприйняття світу людей, народжує інтерес до їхніх вчинків, характерів взаємовідносин. Ось чому дуже важливо батькам допомогти своїм дітямзнайти важливі орієнтири в житті.
Хочу нагадати батькам, що майбутній школяр повинен добре володіти навичками і звичками культурної поведінки: вміти поводитися з незнайомими людьми, не соромлячись відповідати на запитання і самому ставити їх дорослим та одноліткам.Також дитина обов’язково має володіти елементарними навичками самообслуговування і особистої гігієни. Навчиться всього цього допомагають суворий режим дня й виконання постійних обов’язків вдома. При виконанні постійних домашніх обов’язків у дітей тренується здатність вчасно переключатися із можливості грати на необхідне заняття. Безумовно, всього цього діти не навчаться самі, без участі дорослих. Отож батьки старшого дошкільника повинні заздалегідь про це подбати.
Отже, здійснюючи підготовку до школи, дорослі мають внести певну корекцію до організації життєдіяльності та спілкування дитини, щоб розвинути найважливіші риси майбутнього школяра. Лише за цій основі можуть розвиватися спеціальні здібності.
Звісно, не кожна дитина на час вступу до школи повинна знати букви і вміти читати, але сфомованупізнавальну активність, розвинену увагу та пам’ять, налаштування на серйозну навчальну працю повинна мати кожна дитина. Навчання потребує від дитини пошуку нових рішень пізнавальних завдань, зажадає вольових зусиль, розумової напруги, вміння самостійно мислити.
Іншою умовою успішного виховання та розвитку є формування у дитини вміння долати труднощі. Гармонійний розвиток дитини не може нормально здійснюватися, якщо не сформованеправильне ставлення до труднощів, бажання й уміння їх долати. Не має дітей у яких все виходить відразу. І в школі дитині нерідко доводеться переробляти завдання де кілька разів. Якщо малюк готовий, він подолає труднощі. Тому важливо привчити дитину будь-яку розпочату справу доводити до кінця.
Дошкільнята дуже емоційні і батьки знають про це. Багато з них розуміють, наскільки важливо сформувати у дитини бажання вчитися, саме тому вони розповідають дитині про школу, вчителів і, найголовніше, про знання, якими вони оволодіють у школі. Усе це викликає бажання вчитися, створює позитивне ставлення до школе.Коли у дитини з’явиться стійке бажання навчатися, треба її підготувати до неминучих труднощів у навчанні. Осмислення того, що ці труднощі можна подолати допомагає дитині правильно поставитися до своїх невдач.
Ще одна необхідна умова підготовки до школи й усебічного розвитку (фізичного, розумового, морального) — переживання успіху.Щоб дошкільник хотів займатися будь-яким видом діяльності, чи то спортом, малюванням, конструюванням, грою чи навчанням, вона повинна приносити йомузадоволення. Це ж стосується й сфери поведінки, виконання моральних норм.Дорослим треба створити дитині такі умови діяльності, у яких обов’язково зустрітися зі успіхом. Але успіх має бути реальним, а похвала — заслуженною.
Особливого значення в психологічному розвитку дошкільника має збагачення емоційно-вольової сфери, виховання почуттів, вміння орієнтуватися у поведінці оточуючих.
Коли дитина вихована правильно, тобто до шестирічному віку не лише засвоює основні моральні норми, а й привчилася діяти у відповідність до цих норм. Тоді суттєво змінюється поведінка дитини, вона починає правильносприймати свої можливості, розуміти, як ставляться до неї оточуючі і чим викликане таке ставлення. Зростання самосвідомості найяскравіше проявляєтьсяу самооцінці, у тому, як дитина починає оцінювати свої досягнення й невдачі, орієнтуючись на те, як оцінюють її поведінку інші. Це один із показників психологічної готовності до шкільного навчання. За підсумками правильної самооцінки виробляється адекватної реакції на осуд і одобрение.
До 6 років в дитини з’являються і моральні почуття (сором, гордість), саме тут віці в дитини виникає потреба у спілкуванні. Істотно змінюється як зміст діяльності, а й мотиви, які спонукають до неї дитини, вони стають більш осмисленими і більше постійними. Дитина не тільки діє, а й дізнається чому і чого він такі дії совершает.
Формування пізнавальних інтересів, збагачення роботи і емоційно-вольовий сфери — передумови успішного оволодіння дошкільнятами певними знаннями, вміннями, навичками. Натомість розвиток сприйняття, мислення, пам’яті залежить від цього, як володіє дитина способами отримання знань і орієнтації діяльності, від спрямованості його інтересів, від довільності поведінки, т. е. вольових усилий.
Під час підготовки до школи батьки вчать дитини порівнювати, зіставляти, робити і узагальнення. І тому дошкільник повинен навчиться уважно слухати книжку, розповідь дорослого, правильно і послідовно викладати свої думки, грамотно будувати предложения.
Батьки повинні пам’ятати, що поки що в дитини є потреба у тому, щоб читали, навіть коли він вже навчився самостійно читати, цю потреба треба задовольняти. Діти, не оволодіють технікою читання гірше розуміють зміст книжки, якщо вони читають самі. Виразний читання дорослих чи прослуховування тілі-, радіопередач дає дітям вулицю значно більше, ніж читання складами. Діти, якщо вони самостійно навчилися читати, повинні тренуватися лише у читанні коротких віршів. Краще читати дитині потроху щодня, кілька разів повертаючись до прочитаного. Діти люблять слухати знайомі твори, щоразу переживаючи вчинки героїв і це залишає глибокий слід їх сознании.
Книгу для читання дитині потрібно вибирати враховуючи вік, інтереси і розвиток. Дітей старшого дошкільного віку приваблює більше зміст тексту, хоч і ілюстрації до книжки вони із задоволенням розглядають.
Після читання важливо з’ясувати, що як зрозумів дитина. Не обов’язково це робити відразу, можна кілька днів поговорити з дитиною про прочитане. Це привчає дитини аналізувати суть прочитаного, виховати нащадка морально, крім того, вчить зв’язковою, послідовної промови, закріплює у Словнику нові слова.
Батьки нічого не винні забувати у тому, що замість досконаліший від мова дитини, тим успішніше з нього навчання у школі. У формуванні культури промови дітей приклад батьків має значення. Через війну спілкування з батьками до 6-7 років зазвичай має значним словниковим запасом й нині переважно оволодіває граматичними формами рідної мови. У цей час відбувається інтенсивне збагачення словникового запасу дитини, внаслідок придбання дитиною нових знання незнайомих предметах і явищах, що стоять поза межами його особистого досвіду, що особливо важливо задля її майбутнього навчання. Батьки повинні пам’ятати, що розширення словника дітей стоїть лише механічним завчанням слів. Потрібно допомогти дитині зрозуміти сенс нового слова, навчити його користуватися словом у процесі розповіді, зі спілкуванням з окружающими.
Отже, внаслідок зусиль батьків, з допомогою дитина вчитися правильно говорити. До старшому дошкільному віку фонематичний слух досягає такої рівня розвитку, що може здійснювати звукобуквенный аналіз слова, отже готовий піти на оволодінню читанням, листом в школе.
Крім сформованості передумов до оволодіння суто шкільними навичками, в дитини має бути досить високий рівень володіння предметно-специфическими знаннями. На думку видатних психологів, котрі займаються тривалий час вивченням питань готовності дітей до систематичного навчання (Л. А. Венгер, Л. З. Виготський, У. У. Давидов, А. У. Запорожець, Є. Кравцова, А. А. Люблінська та інших.), під готовністю мається на увазі складне освіту, у тому числі компоненти, що впливають успішність обучения.
Готовність до школи передбачає наявність певних компонентів: розвиток всіх видів діяльності дітей (предметної, ігровий, трудовий, образотворчої, конструктивної), які забезпечують у єдності розвиток всіх внутрішніх сил дошкільнят — мислення, вольових якостей, почуттів, творчих можливостей, промови, і навіть засвоєння етичних і вироблення моральної поведінки. Тому першочерговим турботою батьків має бути всебічний розвиток дитину поруч із допомогою спеціальних занять, т. е. навчання, яке організовують у ній мами й папы. Але така навчання має бути педагогічно вірно організовано, щоб забезпечити справжнє розвиток виробництва і належний темп. Навчання бути які розвивають, т. е. містити обліку вікових особливостей розвитку, на формуванні та використанні властивих саме даному віку видів діяльності, зі опорою на пізнавальні можливості дитини. Велике значення мають також посильность висунутих перед дитиною практичних і пізнавальних завдань і послідовність їх пред’явлення, правильний вибір дидактичних ігор, прийомів і коштів збагачення трудового і морального досвіду; звернення до таких джерелам інформації, як дитяча література, кіно, театр, радіо, телебачення, З та інших. Знання, вміння, навички, якими необхідно володіти дитині, повинні даватися їй немає в розрізненому вигляді, а визначеною системою. Нині є дуже багато літератури, що допомагає батькам у цьому питанні (І. І. Будницкая “Дитина іде у школу/Библиотека для батьків”, див.список літератури). З іншого боку, батьки можуть звернеться по пораду, допомогою до вихователю дитячого саду, вчителю молодших классов.
У дошкільному віці час прояви спеціальних здібностей ще настало, і тому батьки мають створювати передумови які б розкриття цих способностей.
А сучасні вимоги про дітей, які у школу розуміють наявність в дитини як здібностей, а й певних знань, умінь, навичок. Насамперед в дитини може бути певний запас відомостей про навколишній світ, про явищах природи, предметах та його властивості, людей та його природі, норми поведінки. Розвиток образного мислення допомагає дитині виділяти суттєві закономірності у різноманітних галузях життя. Вища форма цього мислення в старших дошкільнят дозволяє вийти з елементарних уявленнях про світ до засвоєння систематизованих наукових знань, що дає школа. Ці знання носять іншій характері і від розрізнених поглядів на різні аспекти дійсності, які зазвичай одержує ребенок-дошкольник, не збігаються з його невеликим “життєвим” досвідом. І саме батьки мають підготувати дитину до переходу нові, більш високий щабель обучения.
У, що надходить школу, може бути розвинений і належному рівні естетичний смак. Шлях у світ прекрасного починається дуже рано, й тут першорядне роль належить семье.
Краса в усьому, що оточує дитини вдома, підтримує в нього радість, відчуття впевненості, зміцнює повагу та прихильність до батькам, змушує пишається ними, сприяє створенню рівних відносин в семье.
Естетичний смак розвивається і під час привернути увагу дитини явищ повсякденні, до предметів, оточенню побуту. У розвитку естетичного самку, сприйнятливості велике значення має тут рада, пояснення старших. Вони допомагають дитині з’ясувати, що заслуговує позитивної оцінки, що осуду. У цих оцінках батьки мають бути дуже обережні, оскільки навіть побіжну зауваження стає вирішальним в формуванні смаків та наклонностей.
