Поведінка, яка сприяє мовленнєвому розвитку дитини

Демонструйте правильну вимову.

Спілкуючись з дітьми, дорослі мають приймати вимову дитини навіть з понятійними чи граматичними помилками, але самі мають подавати приклад правильного мовлення. Свого часу діти самі виправлять свої помилки, якщо вони слухатимуть правильну вимову навколо себе. Якщо малюк перестарався з узагальненням поняття «собака» і називає будь-яку пухнасту тварину собакою, не вказуючи дитині на помилку, дорослий повинен сам назвати цю тварину правильно. Якщо дитина каже «Дмитрик вдарив Марійку», просто скажіть «він вдарив Марійку», але не поправляйте дитину.

Завжди відповідайте на питання дитини.

Навчаючись говорити, малюки часто ходять слідом за дорослими і ставлять запитання на кшталт: «Що це?», приносячи різні предмети і просячи їх назвати. При цьому вони уважно спостерігають за артикуляцією дорослого. Дорослим це набридає. Проте варто пам’ятати, що терплячі та чуйні відповіді мають життєво важливе значення для мовленнєвого розвитку дитини. Допитливий малюк ставить запитання: «Що це?», коли дорослий витирає ганчіркою стіл, дорослий відповідає: «Ти бачиш мою ганчірку. Я змітаю крихти їжі зі столу. Змітаю. Змітаю». Під час цього він показує, як він змітає крихти, тим самим допомагаючи дитині зрозуміти нове слово. Потім він дає ганчірку дитині, яка починає «перетворювати» мову в життя.

Розмовляйте з дитиною на одному рівні.

Ставити перед дітьми нові завдання та стимулювати їх – річ хороша, але слід пам’ятати, що розмовляти з дітьми треба чітко й просто. Довгих речень і багато речень діти просто не зрозуміють.

Мові не має навчати телевізор.

Ніщо не може замінити дитині ясну та чітку вимову, яка описує ситуацію, в якій дитина перебуває, що вона робить, на що дивиться. Притому це має бути вимова, спрямована на дитину з боку того, хто піклується про неї. Мова телебачення, магнітофона і мова дорослих, які розмовляють одне з одним, не може замінити безпосередню розмову з дитиною.