Свято Стрітення
Сьогодні у нас свято Стрітення. В народі його вважають святом зустрічі зими з весною. У лютому, кажуть, що зима йде на мороз, а сонце на літо.
На Стрітення зима з весною змагається, і котра з них переможе, та буде до кінця місяця господарювати.
Благослови, Мати, весну закликати,
Весну закликати, зиму проводжати.
Весна у віночку до нас іде,
Зимонька у візочку від нас поїде.
А ще Стрітення – це церковне свято. Колись давно, коли ще не народився Ісус Христос, жив у Єрусалимі праведний старець, священик Симеон, якому було відкрито Богом, що він не помре, поки не побачить Спасителя світу.
І ось у лютому, в середині місяця, священик Симеон зустрів біля храму маленького Ісусика, взяв його на руки і сказав: «Тепер я вже можу спокійно померти».
Побутував цікавий звичай, пов’язаний з цим святом. Напередодні його жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок – «жайворонків». Їх давали дітям, щоб віднесли в садок.
Люди вірили: птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, проганяють люту зиму.
А називали випечених пташок жайворонками тому, що за давніми легендами, ця пташка народилась із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонцем і своїм срібним голосочком сповіщає: вже весні прийшла, а отже, час виходити в поле, орати, сіяти, щоб восени урожай зібрати.
Тож і в садочку повибігали з пташками діти надвір, весело стрибали, співали й промовляли:
Пташок викликаю з теплого краю:
«Летіть, соловейки, на нашу земельку!
Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки!»
Ось і закликали весну. Тепер будемо на неї чекати. Всіх вас зі святом вітаємо. Бажаємо, щоб весна прийшла скоріше в нашу славну Україну і зігріла всіх нас своїм теплом!
