Організація експериментально-дослідницької діяльності дітей

Експериментально-дослідницька діяльність сприяє формуванню у дітей пізнавального інтересу, розвиває спостережливість, розумову діяльність. На думку М.Подд’якова. у експериментально-дослідницькій діяльності дитина виступає як своєрідний дослідник, який самостійно впливає різними способами на навколишні явища і предмети для ефектив­нішого їх пізнання і освоєння.

Під час експериментальної діяльності створюються ситуації, які дитина вирішує за допомогою досліду і, аналізуючи,робить висновок, самостійно пізнаючи той або інший закон чи явище. Головне завдання дошкільного закладу – підтримати і роз­винути у дитини інтерес до досліджень, відкриттів, створити необхідні для цього умови.

Методичні рекомендації щодо проведення занять із використанням експериментування зустрічаються в роботах різних авторів: М.Подд’якова, Ф.Сохиної, С.Миколаєвом та ін. Вони пропонують організувати роботу так, щоб діти могли повторити дослід, який по­казав дорослий, могли спостерігати, відповісти на запитання, використовуючи результат дослідів. За такої форми організації діяльності дитина оволодіває експериментуванням як видом діяльності, і ті дії мають репродуктивний характер. Експериментування не стає самоцінною діяльністю, оскільки виникає за ініціативи дорослого. Для того, щоб експери­ментування стало провідним видом діяльності, воно має виникати за ініціативи самої дитини.

За сучасними програмами, мета виховання і навчання дітей полягає в систематизації, поглибленні, узагальненні особистого досвіду дитини; в освоєнні нових складних способів пізнавальної діяльності; в усвідомленні зв’язків і залежностей, які приховані від дітей і ви­магають для освоєння спеціальних умов і управління з боку педагога. Обов’язковим елемен­том життя дошкільників є участь у вирішенні проблемних ситуацій, проведенні елемен­тарних дослідів, експериментуванні, виготовленні моделей.

Експеримент, який самостійно проводить дитина, дає змогу їй створити модель явища й узагальнити отримані дієвим шляхом результати, порівняти їх, класифікувати і зробити висновки щодо значення цих явищ для людини і самої себе. Для дошкільників експерименту­вання нарівні з грою є провідним видом діяльності.

СТРУКТУРА ЕКСПЕРИМЕНТУВАННЯ

Мета: розвивати уміння дитини взаємодіяти з до­сліджуваними об’єктами як засобами пізнання навко­лишнього світу у «лабораторних» умовах.

Завдання:

1) розвиток розумових процесів;

2) роз­виток розумових операцій;

3) освоєння методів пі­знання;

4) розвиток причинно-наслідкових зв’язків.

Зміст: інформація про об’єкти та явища, предме­ти.

Мотив: пізнавальні потреби та пізнавальний інтерес, в основі яких лежить орієнтовний рефлекс «Що це?», «Що таке?». У старшому віці пізнавальний інтерес має спрямованість: «Дізнатися – навчити­ся – пізнати».

Засоби: мовлення, пошукові дії.

Форми: елементарно-пошукова діяльність, дослі­ди, експерименти.

Умови: поступове ускладнення, організація умов для самостійної і навчальної діяльності, використання проблемних ситуацій.

Результат: досвід самостійної діяльності та до­слідницької роботи, нові знання і уміння, складові психічних новоутворень.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ЕКСПЕРЕМЕНТУВАННЯ

• Проблемна ситуація.

• Цілепокладання.

• Висунення гіпотез.

• Перевірка припущення.

• Якщо припущення підтвердилося: формулюван­ня висновків (як вийшло).

• Якщо припущення не підтвердилося: виникнення нової гіпотези, реалізація її у дії, підтвердження нової гіпотези, формулювання висновків (як вийшло).

Під час експериментування дитині потрібно від­повісти на такі запитання:

• Як я це роблю?

• Чому я це роблю саме так, а не інакше?

• Навіщо я це роблю, про що хочу дізнатися, що зрештою вийшло.

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ- ЕКСПЕРЕМЕНТУВАННЯ

Постановка дослідницького завдання у вигляді того або іншого варіанта проблемної ситуації.
Уточнення правил безпеки життєдіяльності під час експериментування.
Уточнення плану дослідження.
Вибір обладнання, самостійне його розміщення дітьми в зоні дослідження.
Розподіл дітей на підгрупи, вибір ведучих, які допомагають організувати однолітків й коментують хід і результати спільної діяльності у підгрупах.
Аналіз та узагальнення отриманих дітьми результатів експериментування.

ЗМІСТ КУТОЧКІВ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Завдання: розвиток первинних природничо-наукових уявлень, спостережливості, допитливості, активності, розумових операцій (аналіз, порівняння, узагальнення, класифікація, спостереження); форму­вання навичок комплексного обстеження предметів і явищ.

У куточку експериментальної діяльності (міні-лабораторія, центр науки) мають бути виокремлені місця для:

1) постійної виставки, де облаштовують музей, різні колекції експонатів, рідкісні предмети (мушлі, камені, кристали, пір’я тощо);

2) приладів;

3) зберігання матеріалів (природного, покидько­вого);

4) проведення дослідів;

5) неструктурованих матеріалів (пісок, вода, тир­са, пінопласт тощо).