Гра – ефективний засіб виховання самостійності дітей дошкільного віку
Консультація
вихователя-методиста
Ю.В.Мірошниченко
Гра й дитина в дошкільні роки невіддільні. В грі дитина задовольняє свої соціальні потреби – пізнання й творче перетворення предметної і суспільної навколишньої діяльності, спілкування на основі спільних інтересів та особистих стосунків, естетичні смаки, інтелектуальну й рухову активність.
Гра дитини дошкільного віку розвивається поступово від наслідувальної до сюжетно-рольової залежно від етапу розвитку гра спроможна розвивати дитину від наслідування діям, вчинкам, фрагментам трудових процесів до створення дітьми уявних образів людей, тварин, героїв казок. Гра дає народу вирішити такі завдання:
- розвиток особистості дитини;
- інтелектуальний, моральний, соціальний, естетичний, фізичний розвиток дошкільника;
- розвиток гри, як діяльності властивої дошкільному дитинству.
Кожен вид гри має свої особливості й можливості для індивідуального розвитку дітей. Насамперед це обладнання. Потрібно забезпечити гру іграшками, модульними предметами, предметами-замінниками, атрибутами, іграшковими персонажами. Наповнюваність гри потрібно змінювати в міру розвитку дитячих інтересів.
Іграшки та обладнання діти творчо використовуватимуть та створюватимуть щоб реалізувати свої ігрові задуми.
Динамічність наповнення гри служить поштовхом для виникнення нових ідей, задумів, сюжетів.
Предметне поповнення гри природним матеріалом надзвичайно пожвавлює ігри дітей. Пісок чи глина пробуджують бажання створювати споруди, ліпити іграшкові персонажі. Усі матеріали надзвичайно динамічні і мобільні. Тому вони задовольняють ігрові задуми, які щоденно змінюються, або поглиблюються й розвиваються. Пісок і глина завжди мають бути чистими й вологими. Добре доповнює їх і вода. В теплу пору року ці матеріали доцільно використовувати на майданчику. В прохолодну пору грайтеся в міні-пісочницях в групових кімнатах. Природні матеріали діти дуже люблять за їх багатоманітні можливості в здійсненні ігрових задумів.
Діти граються, мов дихають не помічаючи цього. Грою вони невимушено задовольняють свої соціальні потреби — проникнення в світ дорослих. У грі дитина діє як мама, як тато, чи вихователька, лікар. Маля щасливе з власного способу подорослішати, який знаходить у грі. Тому і грається коли тільки може. Граючись дитина багато про що дізнається непомітно для себе. Наслідуючи дії дорослих, малята практично наривають стіл столовим і чайним способом, одягають люльку, стелять постіль. Свої образи уяви дитина переживає у своїх власних діях, і уже має досвід, хоча лише ігровий.
Діти прагнуть мати в грі партнера: пекти, пригощати його печивом, лікувати «хворого». Зразки стосунків вони помічають у дорослих. Тому в родині насамперед потрібно підтримувати свою дитину, підігравати своїй дитині, гратися з нею, допомагати створювати гру, обладнати гру іграшками та атрибутами, схвалювати ігрові дії дітей, бути для дитини другом і хорошим партнером. Отже, граючись дитина розвивається, набуває життєвого досвіду.
