Методичні рекомендації щодо розвитку мовлення дітей раннього віку
Від 2 років до 2 років 6 міс. (перше півріччя) розуміє зв’язне мовлення дорослих, значеннєвий зміст утішок, забавлянок, віршів, казок, оповідань у супроводі наочності. Розуміє майбутній і минулий час дієслів, якщо вони безпосередньо були в діяльності дитини. Слово дорослого стає регулятором поведінки дитини, дитина діє за словесною інструкцією дорослого, виконує словесні доручення. Розуміє запитання дорослого, відповідає на запитання дорослого окремими словами, діями, жестами. Звертається до дорослого з простими запитаннями: «Що це?», «Як?», «Чому?», «Коли?».
Легко повторює за дорослими слова, фрази, в ігровій формі добирає рими. Чітко промовляє голосні, більшість приголосних. Ще спостерігається пом’якшена вимова окремих приголосних звуків, шиплячих, свистячих, заміна чи пропуск звука р.
Словник продовжує зростати, в активному словнику нараховується до 500-600 слів. Знає забавлянки, утішки, коротенькі віршики. В мовленні переважають іменники і дієслова, з’являються поширені прості речення, а також складні речення із сполучниками, хоча ще не завжди правильні (аграматичні).
Мовлення стає основним засобом спілкування не лише з дорослими, а й з дітьми. Багато й довго розмовляє, легко підтримує розмову, виявляє ініціативу спілкування. У звичайних життєвих ситуаціях визначає наперед словами свої бажання та дії.
В другому півріччі (2 роки 6 міс. – 3 роки) розуміє сенс мовлення дорослих про події та явища, яких не було в безпосередньому досвіді дитини, але окремі їх елементи раніше вже сприймалися дитиною. Розуміє сенс художніх текстів, розповідей без супроводу наочності. Легко запам’ятовує забавлянки, вірші. Знає напам’ять 4-5 забавлянок, віршів, пісень.
Висловлює правильно, чітко всі голосні та приголосні звуки, крім шиплячих (ж, ч, ш, щ) та звука р. Зникає загальна пом’якшеність мовлення. Мовлення емоційно виразне.
У словнику дитини є всі частини мови, окрім прислівників і дієприслівників. Словник складає 1000-1300 слів. Вживає запитання «Для чого?», «Навіщо?», «Чому?», «Кому?».
Розмовляє реченнями простими, поширеними, складносурядними та складнопідрядними із сполучниками та сполучними словами, хоча часом вони ще аграматичні.
Правильно вживає більшість відмінкових закінчень. У мовленні спостерігаються граматичні помилки. Спостерігаються яскраво виражені випадки словотворення. Панівною формою у спілкуванні є діалогічне мовлення: між дитиною і дорослим, між дитиною та іншими дітьми.
